ст. 130 КУпАП. Зразок апеляційної скарги на постанову суду

+380958929560 | +380679226299

Зразок апеляційної скарги на постанову Херсонського суду по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Корисні аргументи на користь клієнта по справі про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння за ст. 130 КУпАП:

1. Яким чином у протоколі має бути сформульована суть порушення, аби водій мав можливість реалізувати право на захист;

2. Чи правильно у протоколі посилатися на п. 2.5 ПДР за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння;

3. Який порядок направлення водія на огляд і які наслідки порушення такої процедури;

4. На що варто звернути увагу, вивчаючи письмові показання свідків;

5. Які наслідки направлення матеріалів з порушенням правил підсудності.

    

Смотреть более 250 отзывов в Google

СМОТРИ ВИДЕО, ЧТОБЫ НЕ ЗАБРАЛИ ПРАВА В ХЕРСОНЕ ПО СТ. 130

СМОТРЕТЬ ВИДЕО: ЕСЛИ ОСТАНОВИЛИ С ПЕРЕГАРОМ

До апеляційного суду Херсонської області

Через Херсонський міський суд Херсонської області

АПЕЛЯНТ:

По справі № ___________

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області від _______

по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП

       _______ постановою судді Херсонського міського суду Херсонської області _______ ОСОБУ-1 визнано винним  у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; накладено штраф в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

       Апелянт не згодний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи за відсутністю в діях апелянта складу адміністративного правопорушення.

       Підстави, відповідно до яких оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню:

       1. Від проходження огляду на стан накркотичного сп'яніння апелянт не відмовлявся. У протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського.

       Так, у протоколі апелянт не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан накркотичного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я. Посилання судді на зазначену у протоколі фразу «не було часу» не свідчить про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку. Суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб апелянт має пройти на вимогу поліцейського.

       Дослівно суть порушення сформульована наступним чином: «керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків».

       У зв'язку з цим звинувачення є незрозумілими, адже воно складається, по-перше, з двох частин: 1) керував з ознаками наркотичного сп'яніння; 2) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (якого саме не зазначено). Таким чином, стає незрозумілим, в чому саме обвинувачується водій: керуванні з ознаками наркотичного сп'яніння чи відмові від проходженні огляду (невідомо якого).

Слід зазначити, що відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп'яніння законодавством не встановлено (див. Постанова судді по справі 300/56/17 ).

Крім того, оскільки в протоколі не сформульовано, який саме огляд апелянт має пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп'яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров'я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється). Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист. Таким чином, твердження судді про однозначну відмову апелянта від проходження дійсного запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП  у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення. Але протокол цим вимогам не відповідає.

2. Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол – недопустимим доказом вини апелянта.

Як було зазначено вище, у протоколі суть порушення сформульована незрозуміло, адже не вказано, від якого саме огляду відмовився водій (на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння) та не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві. Формулювання «у встановленому законом порядку» не розкриває суті порушення з огляду на положення ст. 266 КУпАП.

Відповідно до цієї норми  огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

       У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.

У протоколі не зазначено, що водієві пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічинх засобів поліцейським, а також те, що водій відмовився від проходження такого огляду. Також в протоколі не зазначено, що водій відмовився і від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.

У поясненнях свідків також не зазначено, що водій відмовився від проходження огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також від проходження огляду у закладі охорони здоров'я.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Див. Постанову по справі № 04/7892/16-п  ( постанова по справі № 404/215/17).

Таким чином, поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп’яніння, що свідчить про недійсність ткого огляду і відсутність підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності.

       3. У матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.

Пунктом 12 Інструкції
про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Пунктом 8 затверджено форму такого направлення.

Однак, у матеріалах справи таке направлення відсутнє, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров’я для проходження огляду на стан сп’яніння. Таким чином, водій був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.

Для підтвердження стану тверезості апелянт протягом двох годин після складання протоколу був змушений пройти огляд на стан сп’яніння в загальному порядку, про що свідчить довідка КУ “Обласний наркологічний диспансер” ХОР від ______. Згідно з довідкою ОСОБА-1 о 4:00 _____ пройшов огляд на стан сп’яніння, за результатами якого ознак сп’яніння не виявлено. Додатково на адвокатський запит головний лікар листом від ____ повідомив, що при проходженні огляду ОСОБА-1 ознак алкогольного чи наркотичного сп’яніння не виявлено.

Однак, суд не звернув увагу на зазначені обставини і не врахував їх при винесенні оскаржуваної постанови.

Див. Постанову по справі № 33/796/1675/2013 від 28.11.13, постанова від 17.12.16 по справі № 766/14997/16-п , постанова від 07.04.2015 по справі № 33/791/72/2015    

4. Водія не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП

 Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

  У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Натомість матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення апелянта від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Його дії не узгоджуютья з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.

5. Посилання у протоколі на порушення апелянтом п. 2.5 ПДР не грунтується на законі, адже цей пункт передбачає відмову проходження огляду на стан сп’яніння працівника міліції у той час, як сам протокол складав поліцейський.

Апелянт не порушував п. 2.5 ПДР, оскільки не повинен проходити огляд на стан сп’яніння на вимогу поліцейського. Ця норма передбачає наступне: водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин на вимогу працівника міліції.

Згідно з протоколом ОСОБІ-1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного спяніння працівниками патрульної поліції, що суперечить п.2.5 ПДР України, та відповідно виключає в його діях порушення п.2.5 ПДР України.

Слід додатково зазначити, що цей пункт було змінено лише 22.03.17 відповідно до Постанови КМУ “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань безпеки дорожнього руху” від 22.03.17 № 161, а набули чинності після складання протоколу – 05.04.2017.

Див. Постанову по справі 3/489/209/2017 

6. Показання свідка _____ та _______ не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів.

Так, у своїх письмових поясненнях свідок ________ вказує, що ознакою сп'яніння ОСОБА-1 є «невідповідність поведінки обстановці». Але така ознака серед переліку, зазначеному у протоколі, відсутня. Цей факт ставить під сумнів показання цього свідка, у зв'язку з чим його не можна вважати достатнім і достовірним доказом.

У письмових поясненнях свідка ________ зазначено, що ознакою сп'яніння ОСОБА-1 є «зіниці очей не реагують на світло». Однак відповідно до Інструкції ознакою сп'яніння є не відсутність реакції зіниць на світло, а «звужені чи розширені зіниці, що не реагують на світло» (п. 4). Таким чином, і ці показання є сумнівними.

Відповідно до ст. 62 КУ всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також слід зазначити, що показання свідків складені ними не власноручно, а на бланках та з виправленнями одним почерком.

7. При наявності суперечливих показань свідків суд не викликав і не допитав цих осіб в судовому засіданні, у зв'язку з чим такі письмові пояснення не можна вважати доказами.

       Відповідно до п. 24  Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків.

       Натомість суд розглянув справу поверхово і формально, не допитавши свідків в судовому засіданні.

       Письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою.

       8. Суд розглянув справу з порушенням правил підсудності.

       Апелянт письмово повідомив суд про те, що він зареєстрований за іншою адресою, ніж вказано у протоколі. Місцем реєстрації апелянта є: ____________. У зв’язку з цим дана справа підсудна Кіровському районному суду м. Дніпро.

        Відповідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.                     

Тобто ця норма передбачає, що за загальним правилом справи вказаної категорії розглядаються судом за місцем вчинення правопорушення та одночасно передбачає альтернативну підсудність та можливість їх розгляду за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності. Відповідно до роз"яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» № 11 від 11.06.2004 року, у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч. 2 ст. 276 КУпАП) питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.   

Оскільки за наданою апелянтом інформацією він зареєстрований не в Херсоні, дана справа не підсудна Херсонському міському суду Херсонської області, і мала бути направлена за підсудністю до Кіровського районного суду м. Дніпро. Див.  - постанова по справі № 292/440/17

Врхаовуючи наведедені докази і аргументи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи за відсутністю в діях ОСОБА-1  складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ПРОШУ:

Скасувати постанову судді Херсонського міського суду Херсонської області ______ від _______ провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА-1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Додатки на  ___ арк;

Совет от опытного адвоката по делам о лишении прав по ст. 130: всегда пользуйся услугами адвоката, который специализируется именно на таких делах. Другой адвокат наделает много ошибок и не использует все способы защиты, уловки и хитрости, что приведет к плачевному результату - лишению прав и штрафу. Если хочешь узнать перспективу своего дела или получить помощь в составлении возражений, апелляционной жалобы на постановление суда по ст. 130, заходи в раздел Консультация юриста в Херсоне

Мы знаем, как вернуть права в Херсоне и Николаеве, если их забрали по ст. 130