Це не трагічна історія, як може здатися з теми заголовку. Для моєї клієнтки - це напевно. Адже саме на її користь 18 квітня ухвалене рішення Скадовського районного суду Херсонської області про виселення з квартири колишньої дружини покійного батька.
Тепер про все по порядку, бо одразу незрозуміло, кого виселили і чому, і хто кому приходиться... У будь-якому випадку головне те, що звичайна жителька області добилася в наших херсонських судах справедливості. Право власності на квартиру було відновлено через 10 років, а несумлінного жильця - виселено.
Майже 11 років тому громадянці М. батьки подарували квартиру в центрі курортного міста Скадовськ. Право власності на квартиру було зареєстровано в БТІ, але за домовленістю батьки залишилися в ній проживати. Після смерті батька у 2013 році виявилося, що ця квартира вже не належить громадянці М., а зареєстрована за померлим. Крім того, з'ясувалося, що після смерті своєї колишньої дружини він одружився знову з громадянкою Б. за місяць до своєї смерті. Щоправда, громадянка Б. за цей час встигла прописатися в квартирі.
З'ясувалося і те, що батько за життя заповів все своє майно громадянці Б. Натомість, у заповіті не уточнювалося, що квартира також входить до спадкового майна. Але враховуючи, що на момент смерті з якихось причин квартира вже була зареєстрована за батьком, то цілком очевидним виглядав і розвиток можливих подій: квартира за заповітом мала перейти до громадянки Б.
Яким же чином громадянка М. юридично втратила квартиру і дізналася про це лише через 10 років? А виявляється ось чому...
Справи сімейні...Іноді важко збагнути мотиви вчинків своїх батьків...Так от виявилося, що ще у 2004 році за позовом батьків договір дарування квартири було визнано недійсним в судовому порядку начебто через помилку дарувальників. За легендою батьки помилилися, адже вважали, що не подарували квартиру, а уклали договір довічного утримання. Коли рішення суду набрало чинності, батьки знову зареєстрували за собою право власності на квартиру. А громаднці М. стало відомо про це лише у 2013 році.
Єдиним виходом із ситуації була апеляція на судове рішення дев'ятирічної давнини. Однак, суд апеляційної інстанції не тільки поновив строки на апеляційне оскарження, а й скасував рішення Скадовського районного суду і ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування. Таким чином, громадянка М. відновила своє право власнсоті через 10 років, адже суд апеляційної інстанції визнав договір дарування укладеним і дійсним. До касаційного розгляду ця справа не призначалася.
Чим закінчилася ця історія ви вже знаєте: громадянку Б. виселено з квартири. Але хвилюватися за бабцю не варто, бо вона забезпечена іншим житлом.
Щоправда, вийти вигідно заміж у свої майже 80 років їй так і не пощастило...
