02.07.2015 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті», відповідно до якого банки-кредитори при наявності письмової заяви позичальників, які мають дійсні невиконані (на день вступу у законну силу даного Закону) зобов'язання за споживчими кредитами, повинні провести процедуру реструктуризації цих зобов'язань.
Закон наразі чекає підпису Президентом України і вже викликав чимало суперечок з приводу свого змісту.
Так, за новим законом реструктуризація полягає в тому, що валютні борги переводяться у гривню за курсом Нацбанку України, що діяв на момент укладення кредитного договору. Для цього позичальнику має право подати заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом.
Крім того, законотворці передбачили для позичальника і інші привілеї.
По-перше, кредитору заборонено протягом 2 років з дня вступу Закону у силу звертати стягнення на будь-яке майно позичальників (чи їх поручителів), яке було надане у заставу (іпотеку) за споживчими кредитами.
По-друге, всі суми нарахованої на дату реструктуризації неустойки анулюються, а якщо протягом строку користування кредитом до набрання чинності Закону загальна сума проведених платежів за кредитним договором на 15% перевищує розмір основного боргу, - зобов'язання позичальника перед банком вважаються виконаними.
Закон розповсюджується тільки на споживчі кредити фізосіб-резидентів України в іноземній валюті, надані позичальнику для особистих потреб: придбання нерухомого майна, транспортних засобів, товару чи іншого, і не торкається кредитів, які надавалися для здійснення господарської діяльності, про що безпосередньо вказано в кредитному договорі.
З одного боку, текстом законопроекту передбачено, що вказаний Закон спрямований на захист інтересів громадян, які внаслідок різкого підвищення курсу іноземних валют не в змозі виконати своїх зобов’язань по кредиту. Але, з іншого боку, як прогнозує Нацбанк, банківська система України після остаточного прийняття Закону понесе мільярдні збитки, що потягне за собою банкрутство банків, додаткові навантаження на державний бюджет внаслідок необхідності рефінансування, втрату депозитів пересічними громадянами.