Свіжа практика Верховного Суду свідчить про безпідставність вимог банків щодо сплати боржником процентів за кредитом у разі дострокового розірвання кредитного договору.
Таку правову позицію висловив ВСУ на день всіх закоханих у недавній постанові по справі № 564/2199/15-ц.
Суть справи полягала в тому, що Банк повторно звернувся до суду з вимогою до боржника про сплату ним процентів за користування кредитними коштами за весь час прострочення після ухвалення судового рішення про стягнення основної суми боргу. Банк також заявив до стягнення суми інфляційних та трьох відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК.
Однак, у задоволенні позову було відмовлено з тих міркувань, що оскільки Банк направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, тим сами були змінені терміни повернення кредиту. Відповідно кредитний договір припинив свою дію, а отже і припинилося нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Посилання Банку на те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК грошове зобов'язання не припиняється внаслідок ухвалення судового рішення, є безпідставним, адже наявність судового рішення дає кредитору право заявляти до стягнення лише інфляційні і три відсотки річних. Стягнення процентів за користування кредитом після ухвалення судового рішення в цій ситуації законом не передбачено.