АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер провадження №22-ц/791/2124/2013 Головуючий в І інстанції Овчаренко А.А.
Категорія 21 Доповідач: Лісова Г.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року вересня місяця 30 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Лісової Г.Є.Суддів:Семиженка Г.В. Бугрика В.В.При секретарі:Ващенко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2004 року за позовом ОСОБА_6 (правонаступника ОСОБА_7, ОСОБА_8) до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним
В С Т А Н О В И Л А:
18.05.2004 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, укладеного 9.07.2003 року, за умовами якого вони подарували належну їм на праві власності квартиру дочці ОСОБА_5, маючи надію що дочка переїде до них проживати і буде здійснювати догляд за ними до самої смерті. Після укладення договору дарування право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_5
Оскільки відповідачка умови договору не виконала, не переїхала до них, не відвідувала їх навіть в той період, коли вони дуже хворіли, в добровільному порядку розірвати договір відмовилася, просили визнати договір дарування недійсним.
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2004 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири, що знаходиться АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з ОСОБА_5. Зобов'язано Скадовську нотаріальну контору анулювати спірний договір дарування квартири, про що вчинити відповідний запис.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою судді апеляційного суду Херсонської області від 18 червня 2013 року до участі в справі залучено як правонаступника позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ОСОБА_6.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять рішення суду скасувати як незаконне і в задоволенні позову відмовити.
ОСОБА_6 та її представник апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов про визнання договору дарування, укладеного 9.07.2003 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 з ОСОБА_5 недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір дарування позивачі мали на меті, що дочка ОСОБА_5 переїде до них, буде з ними проживати та доглядати за ними до смерті, а вони подарують їй належну їм квартиру. Проте ОСОБА_5 після укладення договору дарування умови досягнутої між ними усної домовленості не виконувала, не доглядала за позивачами, не приїжджала до них.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися.
Відповідно до ст.56 ЦК України 1964 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.11 постанови №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
З матеріалів справи вбачається, що 9 липня 2003 року позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру під АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_5
Договір дарування укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально. 18.07.2003 року Скадовським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24).
За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність (ст.243 ЦК України, 1964 р.).
Отже дарування є безоплатним договором і ніякого зустрічного задоволення дарувальник від обдарованого не одержує. Даритель добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи на меті отримання жодних вигод матеріального чи морального характеру з боку обдарованого, у свою чергу, обдарований набуває права власності на майно за відсутності з його боку обов'язку надання таких вигод.
Умовами спірного договору, укладеного сторонами, не передбачено будь-яких зобов'язань обдарованого в користь дарувальника, договором не встановлено обов'язок обдарованого вчиняти на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, а тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 після укладення договору дарування не виконувала взятих на себе зобов'язань по догляду за позивачами та що позивачі мали на меті укласти договір довічного утримання, а не договір дарування квартири, помиляючись щодо природи та обов'язків сторін, передбачених ним не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі.
Позивачі не навели жодних доказів на підтвердження своїх вимог про те. що між ними та відповідачкою існувала угода про їх утримання та догляд, що відповідає договору довічного утримання, а саме по собі посилання позивачів на те, що вони розраховували на допомогу відповідачки після вчинення правочину не тягне за собою визнання недійсним оспорюваного договору. ОСОБА_5 як дочка ОСОБА_7 в силу родинних відносин зобов'язана утримувати свого батька.
Як пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 ( справу судом першої інстанції розглянуто за її відсутності, без належного повідомлення) вона постійно відвідувала позивачів, надавала допомогу, приймала участь у похованні ОСОБА_8 та що саме позивачі наполягали на укладенні з нею договору дарування.
При вирішенні спору суд керувався ст.727 ЦК України 2004 року, яка не застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності цим Кодексом.
Доводи представника ОСОБА_6 про те, що квартира не була передана обдарованому, а тому договір дарування не можна вважати укладеним не можуть бути підставою для визнання договору дарування недійсним.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, то рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6, яка є правонаступником сторони у договорі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст. 243, 56 ЦК України 1964 року, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 травня 2004 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: