Раніше я вже писав про специфіку справ про розірвання шлюбу з іноземним елементом, яка полягає у визначенні підсудності. Так, коли позивачем виступає громадянин України, а відповідачем - громадянин іншої держави, то за загальним правилом такі позови розглядаються за місцем проживання (реєстрації) відповідача.
Звісно, що українцям не зручно подавати позови до іноземних судів (це довше і дорожче), тому доводиться шукати інші шляхи. Щоправда, іноземець міг би спростити процедуру для іншого з подружжя і подати позов до нашого суду за місцем проживання українця. Але трапляються доволі часті випадки, коли пари вже давно не спілкуються і їм важко домовитися про процедуру розірвання шлюбу.
У своїй практиці я використовую винятки із загального правила територіальної підсудності: звернення із позовом про розірвання шлюбу за місцезнаходженням позивача через неможливість виїхати з країни або пред'явлення позову за останнім відомим місцем проживання відповідача-іноземця.
Перший варіант, хоч і є альтернативним, але аж ніяк не простий, як може здатися на перший погляд. Виходить, що в позові треба вказувати адресу іноземця і доводити неможливість виїхати для розгляду справи до його країни. Судді неохоче відкривають такі провадження, адже існують дуже складні і довгі процедурні моменти з приводу перекладу документів і надсилання їх за адресою відповідача через компетентні органи в залежності від специфіки міжнародних договорів тощо.
Другий варіант хоч і не зовсім "чистий" процедурно, втім набагато зручніший - подати позов за останнім відомим місцем проживання відповідача. Як правило, в якості такого місця прожвання позивач вказує своє місце прописки, зазначаючи, що подружжя проживало за цією адресою до припинення шлюбних відносин.
По практиці ВСУ бажано, звісно, надавати докази останнього відомого місця проживання (довідки про реєстрацію тощо). Але в житті іноземці, уклавши шлюб в Україні, рідко реєструють своє постійне місце проживання тут. Тому виходимо з того, що є.
То ж справа розглядається за загальним правилом. Якщо повістки і направляються на ім'я відповідача-іноземця, то вони надходять за адресою позивача і повертаються без вручення. Тоді суд ухвалює заочне рішення, яке можна отримати з печаткою суду і відміткою про набрання чинності через два тижні.
